Коли у нас говориш на якихось лекціях чи зустрічах, що інформація, це зброя масового ураження, зазвичай аудиторія дивиться квадратними очима. «А що такого? Я ж не дурень, то подивися, сьо подивився…» А по факту інформаційне поле в Україні від 2014 року (а раніше — тим більш і ще більш) програмує не Україна.

Якось мені довелося тримати в руках аналіз інформаційних сплесків, коли лупили по керівництву ЗСУ. Це 2014-15 роки вибірка була. Співставлення різних інфоджерел, ключових тез і дат. Так от, хвиля про «генерали усіх зливають» траплялися чітко тоді, коли на фронті у нас було протилежне — реалізовувалися якісь операції, про які не треба було розповідати, важливі успішні для нас бої. Тобто, коли був реальний предметний позитив, а його валили через інформаційний простір. Були задіяні як інформаційні агенти впливу Росії, так і корисні дурні, яким в голову вкладалася програма дій. І вони діяли. Пікетували, блокували, вимагали. При чому кінцеві виконавці були не в курсі, звідки насправді прийшла вказівка, і яка насправді мета діскатєкі.

Що змінилося зараз? Нічого. Тільки суспільство окучується на інші дражливі теми. Механізм той же самий. Базовий хід — маніпулюй правдою і неправдою, пересмикуй і зміщуй акценти. Українці не звикли аналізувати причина-наслідок-комувигідно. Українці звикли сліпо довіряти тій інформації, що комфортно вкладається в особисту світоглядну матрицю.

Чи могла держава якось ефектно протидіяти цьому? Ні.

Держава не мала і не має достатньої кількості майданчиків для поширення інформації. Суспільне самоусунулося, великі рейтингові канали неновинного профіля обстоюють інтерес власника, а не державницький. Власник торгуватиметься за інформаційне сприяння в обмін на щось. Торг, це апріорі потрапляння в залежність від власника «кнопки». А масовий глядач пригодований тупим контентом до конкретних «кнопок» і не бажає відмовлятися від інформаційного джанк-фуду. Це наше слабке місце і зараз його використовують на повну, щоб завалити країну нафіг.

І найголовніше, якби раптом цей стан речей хтось спробував змінити, істерика була б на весь світ. При чому її б влаштували громадські активісти, демократичні депутати, різноманітні Дуні Міятович і Трансперенсі… І нікого б з них не парило, що вони за деревами не бачать великого лісу в якому наготована армія вторгнення.

І інформаційного — теж.

Подписывайся на наш YOUTUBE канал!

Загрузка...